Українські архіви – К. Булкін

Листопад 8, 2008

Активіст Альянсу “Майдан” Анатолій Бондаренко про громадську журналістику / Alliance Maidan Activist Anatoly Bondarenko About Public Journalism

My interview for RFERL (18.12.2006) with Alliance Maidan activist Anatoly Bondarenko about public journalism in Ukraine and in the world.

Моє інтерв’ю на Радіо Свобода з активістом Альянсу “Майдан” Анатолієм Бондаренком про стан громадяської журналістики в Україні і в світі.

Київ, 18 грудня 2006 р. (RadioSvoboda.ua) – Американський журнал “Тайм” цього року назвав людиною року спільноту користувачів Інтернету з усього світу. Громадська журналістика, що поширюється в мережі, теж посідає дедалі вагоміше місце в інформаційному просторі поряд із традиційними ЗМІ. А як розвивається громадська журналістика в Україні? На запитання про це відповідає активіст альянсу “Майдан” Анатолій Бондаренко.

Р.С.:Чи можна сказати, що в Україні існує громадська журналістика?

А.Б.:Я думаю, що можна таке сказати. Тому що я знаю не менше десятка випадків, коли новина, яка початково з’являлася на персональних сайтах (в основному це блоги), потім виходила на мейнстрім, тобто в інші Інтернет-ЗМІ, або її починали розслідувати, тобто журналістське розслідування робили вже відомі Інтернет-засоби і виносили на ширшу аудиторію.

Р.С.:Якісь конкретні приклади можна навести, коли реальний ефект мало те, що починалося з громадської журналістики і вже потім переходило в руки професіоналів?

А.Б.:Блоги читають політики, і була така історія, коли адвокат Тетяна Монтян різко розкритикувала Закон про податок на житло за авторством депутата від Соцпартії Цушка. Він прочитав, визнав, що критика справедлива, і звернувся з пропозицією про співпрацю. Внаслідок цієї пропозиції було написано новий законопроект.

Р.С.:Професійні журналісти працюють за гонорари. Заради чого люди присвячують себе громадській журналістиці?

А.Б.:Я думаю, що це пов’язане в першу чергу із задоволенням, яке вони отримують. Вони можуть розміщувати свою точку зору на огляд хоча б 10—20 людей. Це вже дуже великий стимул. Це вже нагорода за те, що ти витратив свій час для того, щоб писати той чи інший матеріал.

Р.С.:Тобто громадська журналістика – це все-таки більше викладення власної точки зору чи інформування людей про події?

А.Б.:А часто це дуже пов’язані речі насправді. Інколи буває спроба заявити про щось голосно. Інколи це якась новина ексклюзивна, яку людина, можливо, сама побачила на вулиці, чи почула, яку швиденько написала у себе в щоденнику – спочатку для своїх друзів, а потім несподівано стала знаменитою, принаймні у вузькому колі. Це великий стимул – писати ексклюзивні новини, які ти сам побачив.

Р.С.:А які зрушення за цей рік відбулися у громадській журналістиці?

А.Б.:Я знаю, що з’явилися сайти, які дозволяють, наприклад, постити моментально фотографії, які ти знімаєш мобільним телефоном, одразу онлайн. Ти просто знімаєш мобільним телефоном, і за 30 секунд воно вже в мережі. Це в основному аналоги західних сервісів. Ми трішечки відстаємо, скажемо так, на рік-два від тих трендів, що в англомовному Інтернеті. Але в нас з’явився аналог сайту dig.com, наприклад – там, де люди збирають з усіх сайтів новини, які їм більше подобаються, на одному сайті.

Р.С.:Якісь загрози на цьому шляху є?

А.Б.:Загрози є, тому що кожна держава, і Україна в цьому не виняток, намагається утримати під контролем якимось чином те, що друкується в Інтернеті. Я знаю, що зараз є законопроект дуже нехороший від депутата від фракції регіонів і депутата від БЮТу ( Корж, а від регіонів це Сівкович). Це закон, який може дуже погано вплинути в Україні на розвиток, скажімо так, свободи слова в Інтернеті.

Загроза недостовірної інформації існує завжди, тут питання в тому, що про подію можуть писати декілька людей одночасно і незалежно. Це дозволяє порівнювати й робити висновки.

Ну і от у нас в Україні достатньо популярним серед користувачів є Лайвджорнал, або “Живий журнал”, як його тут називають. Останнє незадоволення користувачів – те, що компанія, яка веде “Лайвджорнал”, американська, вона уклала угоду з російською, в свою чергу, компанією непевного походження. Напевно, вона пов’язана з якимись державними структурами. Ця компанія російська називається “SUP”. І в управління їй було віддано так званий російськомовний сектор “Лайвджорнал”, в який потрапила також і українська аудиторія. Навіть ті, хто пишуть українською мовою. Чим це закінчиться – ще ніхто точно не знає.

Напиши коментар »

Коментарів поки що немає.

RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

Створити безкоштовний сайт або блог на WordPress.com.

%d блогерам подобається це: