Українські архіви – К. Булкін

Листопад 17, 2008

Амстердам — подорожні нотатки (частина 1) / Amsterdam – the Travel Notes (Part 1)

Дахи й мансарди

My material for RFERL (29.05.2007)

Мій матеріял для Радіо Свобода (29 травня 2007 р.)

Амстердам — Київ, 29 травня 2007 (RadioSvoboda.ua) — Удруге я в Голландії — і вдруге країна зустрічає мене дощем. Починає утворюватися стійка асоціація: Амстердам — і потоки води згори…

Амстердам - місто велосипедів

Хоча природніше було б асоціювати це місто з водою внизу: Амстердам пронизаний каналами, немов артеріями, в яких струмить його життя. Струмить і в переносному, і в прямому сенсі: у човнах, перетворених на будиночки й пришвартованих обабіч каналів, живуть люди. Ці дивні обителі подекуди прикрашені справжніми квітковими садами — їх доглядають із притаманною голландцям охайністю. Завдяки такому специфічному житлу амстердамці частково розв’язують проблему страшенно дорогої землі й, відповідно, квартир.

Прогулянка каналами

Інший розв’язок — ретельна економія місця: сходи й прольоти будинків у центрі міста такі вузькі, що людина, піднімаючись, одним боком торкається поручнів, а іншим — стінки. З зовнішніх стін будівель звисають канати: будь-які об’ємні речі можна доправити у квартиру лише через вікна.

Самі ж будинки тут були зведені переважно у XIV—XVII століттях. Для тих часів вони були справжніми хмарочосами: 4—5 поверхів.

В одному з них розташований і мій готель. І, видряпуючись під самісінький дах ґвинтовими сходами, я маю нагоду на власній шкурі відчути, що таке витягування простору у вертикальному вимірі з одночасним звуженням у горизонтальному.

Почуваєшся персонажем з картин Ґойї… Дивно, що він жив не в Амстердамі. Зате тут жив Рубенс, у якого з виміром «ушир» було все гаразд. Завтра я навіть устигну, після робочого дня конференції, на годину потрапити в музей і роздивитися зблизька знамениту «Нічну варту» та ще кілька його картин (на більше не вистачить часу).

Зранку дорогою до конференції заходжу до кав’ярні. Тутешні кав’ярні, паби та ресторанчики — то взагалі окрема історія. Здається, що багато амстердамців проводять значну частину життя саме там.

І їх цілком можна зрозуміти, зазираючи у віконця, за якими в найрізноманітніших інтер’єрах (кожний — зі своєю «родзинкою») точаться бесіди за філіжанкою кави або бокалом пива.

Щоправда, я, забігши до кав’ярні, участі в бесідах за браком часу не беру. Випиваю вельми якісну каву й отримую бонус: маленьку шоколадку з картиною Вермеєра на обгортці.

Згодом цю шоколадку спіткає сумна доля: намагаючись привезти її додому як сувенір дитині, я суну її в кишеню піджака, а в літаку буде надто спекотно…

Advertisements

Напишіть коментар »

Коментарів ще немає.

RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

Створити безкоштовний сайт або блог на WordPress.com.

%d блогерам подобається це: