Українські архіви – К. Булкін

Листопад 17, 2008

Пам’яти Василя Кука / In Vasyl’ Kuk’s Memory

Василь Кук

Василь Кук

The last UIA Commander Vasyl’ Kuk died 9.09.2007 at the age of 94. This material was written in his memory at the same day.

Останній командир УПА Василь Кук помер 9 вересня 2007 р. у віці 94 роки. Цей матеріял написано в пам’ять про нього того ж дня.

Мені пощастило поспілкуватися з Командиром. І в 94 роки він зберігав цілковиту ясність розуму, гостроту оцінок, і, як на мене, бачив сьогоднішні українські події глибше за нинішніх недолугих політиків.

А ще – присвятивши життя збройній боротьбі, він говорив насамперед – про Любов. “…Творчий елемент у всьому – то є любов. То, що робите, мусите любити, до тих людей, що відноситеся, мусите любити, і до своїх дітей… Одним словом, якщо любов буде у вас стимулом провідним і ідеєю, то тоді вам дуже гарно буде згадуватися ваше минуле”.

Вічна пам’ять Вам, Генерале УПА!

P.S. Дещо цікаве зі спілкування з Василем Куком – у ЖЖ Вахтанга Кіпіані (й також у коментах до його допису): http://vaxo.livejournal.com/119497.html

Ну і, оскільки Вахтанг торкається цієї теми, і, ясна річ, навколо неї знову буде купа домислів – напишу свої міркування щодо “Відкритого листа до Ярослава Стецька, Миколи Лебедя, Степана Ленкавського, Дарії Ребет, Івана Гриньоха та до всіх українців, що живуть за кордоном” – листа, фактично, покаянного, де Кук переконує соратників у безнадійності подальшої боротьби. Чи була це зрада – принаймні, принципам? На це запитання відповідати не нам. Але для мене переконливими є міркування, що їх наводить Ярослав Сватко, який знається на цій темі. На зібраннях ветеранів УПА з початку 90-х Василь Кук з’являвся, але сидів не в президії, а в залі. А починаючи з певного моменту, він став з’являтися у президії. З цього можна зробити висновок, що по справі Кука ОУН вела ретельне внутрішнє розслідування, і зрештою визнала, що вини на ньому немає.

Доповнення від 10 вересня 2007 р. Ярослав Сватко вже написав власну статтю-спогад, де детальніше виклав те, що я написав вище. Тож я можу навести свідчення з першоджерела:

“В березні 1992 року ОУН (бандерівська) проводила першу від часів боротьби УПА конференцію в Україні. Кук був у числі учасників конференції, це видно на відео архіву конференції. Але в президію його не посадили. Річ у тім, що стосовно всіх чільних діячів ОУН, які перейшли радянські тюрми, і зараз почали активне громадське життя, Служба Безпеки провела розслідування на предмет можливого колаборування з КГБ. У випадку Кука тим особисто займались Кашуба і Мудрик, а також, якщо не помиляюсь, Гриць “Микушка” – Пришляк. На час слідства існував неписаний мораторій на експонування цих громадських діячів, саме – неписаний, я думаю, що в рішеннях Проводу цього нема, це була просто як звичаєва норма. І сам Кук до цього ставився з повним розумінням, бо ж перевіряли не тільки його. Характерний приклад – в 1993 році в палаці “Україна” голандські генерали нагороджували упівців, які врятували з німецького табору голандських офіцерів і переправили їх в Голандію – був збір Всеукраїнського Братства УПА – і Кук тоді сидів у залі.

Десь від 1995 року Кук починає з’являтись у президіях, насамперед Братства УПА, і це є знак результату слідства. Я пишу про це тому, що час від часу, коли якась праця Кука викликала більший резонанс у суспільстві, національно-демократичним середовищем починали ходити неймовірні звинувачення на його адресу. Так от, безпека не виявила жодної людини, яку б судили за свідченнями Василя Кука. Це я кажу зі слів покійного вже Степана Мудрика, але, думаю, що колись будуть оприлюднені й документи. І після того, як перевірка закінчилась, до таких звинувачень почали ставитися, як до провокацій з боку ворожого середовища, а Кук почав з’являтись у президіях”.

І далі – дуже важливе, як на мене, пояснення “покаянного листа”:

“Коли загинув “Дальнич” – шеф СБ ОУН на Закерзонні, КГБ за кілька років спільно з польською безпекою організували в Польщі невелику “операцію Трест”. Маючи в Англії Кіма Філбі, а в Польщі – поставленого собою “керівника СБ ОУН” – “Зенона”, вони налагодили “канал зв’язку з Краєм”, метою якого було контролювати трафік і вилучати з діяльності тих, хто цінніший для ОУН. Як це працювало, описано в спогадах радиста Юліяна Маґура. Найвищим ранґом діяч ОУН, якого в такий спосіб зловило КГБ, був Мирон Матвієйко. Кук знав після свого арешту про цю гру тому, що КГБ намагалося його зламати усвідомленням безнадійності боротьби. Але коли коли йому запропонували написати листа до діяспори зі словами про цю безнадійність і безпотрібність, він вирішив використати можливість, щоб поламати цю машину виловлювання кур’єрів. Він вставив у текст слова зі своєї давньої розмови зі Стецьком, відомі лише їм обом, які мали означати, що канал провалено. КГБ цього не зрозуміло, а редагувати саме цей пасаж побоялось, щоб не втратити автентичності тексту Кука. Так пояснював мотиви свого вчинку Василь Кук.

З другого боку кордону був Степан Мудрик, і він мені прокоментував це коротко: ми коли прочитали цього листа, то перестали посилати людей старими каналами”.

Див. також мій матеріял, зроблений за матеріялами розмови з Василем Куком 16.12.2006 у нього вдома.

Напиши коментар »

Коментарів поки що немає.

RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

Блог на WordPress.com .

%d блогерам подобається це: