Українські архіви – К. Булкін

Грудень 2, 2008

З циклу “Монологи”: Розповідь старого водія з с. Драгово / From the “Monologues” Serie: The Story of the Old Driver From Drahovo

Вид на Драгово

Вид на Драгово

Recorded in the car while travelling from Drahovo to Mukachevo 12.07.2008.

Записано в машині під час подорожі з Драгово до Мукачево 12 липня 2008 р.

(Аудіо буде за деякий час).

Мні било 10 лєт, коли вуйна йшла. Я чув, що сюди били канони вже з Івано-Франківська. Руські пушли кругом. Солдати утекли, били за собов мости, всьо. Вони не йшли на Драгово видти, згори – із Івано-Франківська, з Долини, із Львова, – а пушли сюди кругом, попри Тису, трасов… Тоти війська, ракети, катюші, тото всьо… До нас лиш два солдати били зайшли до Драгова, я видів. Я малий був, мені показали, шо осьо руські, бісоголовці, їх ся треба бояти – вони в Бога не вірують. Вони чоловіка так уб’ють, як муху ми задавиме. Знаєте, у нас люди так говорили… І я, пацаном, думаю – і ся боюся того солдата: цей зможе убити, ун у Бога не вірує. Так от, я видів, зайшли у Драгово два солдати, бидто десь із хажі – такі, з автоматами, ППШ автомати з барабаном били. Вони ся зайшли у село – два солдати, такі, з вузькими глазами… Я не знав, яка ото нація: такі ото довгі глаза вузенькі, чорняві? То яка нація – узбеки, чичини якісь чи що? Отакі зайшли до нас два солдати в село, з автоматами. Кулачі у них. П’яні – там у них спирт чи що… Я нич не знав, як вони говорили по великому-руську. Щось начали говорити, потім там один ся найшов комісар, уже стрічав, давав їм їсти.

Руських ся бояли. Тоді телевізору не було, в ніч люди ся сходили, повечеряють – з тої хаті, з тої – та радили ся: а чуєме, там, за горов, пушки, канони б’ют. Із Долини було чути, як тоти пушки, та й самольоти летіли понад гори – німецькі та мадярські та бомбили… А тоді руські уже самольоти йшли та бомбили. Уночі світло не можна було, бо бомбили. Я то видів. Вночі світло таке ввержуть – таку лампу, що вночі так видно з самольота, усьо видно. «Сталін-Д’єрдь» називали, ото лампа якась така – самольот верже, де бомбити можна.

Руські і в армію у нас йняли. В армію йшли доброволно… Вони казали «доброволно», а хлопців йняли таки. І мене би били йняли, та мені ще треба було два годи чи три до армії, ще малим був. Йняли та вели до Хуста – та одправляли на фронт. «Добровольці», «доброволно», – кажуть, – а солдат їх везе… Мій батько з куньми віз десь із п’ятьох хлопців до Хуста з Драгова, що їх найняли як добровольців, п’ять хлопців. Та утекли, до Хуста не дойшли. Солдат ся навів, та хотів стріляти коло хреста. Каже, – ану ж, я хочу коло бога встрілити. Коло Бога – із автомата. Руський такий, з вузькими глазами… Ну, а коло Бога ун хотів встрілити, коло хреста, – мій батько розказував. А куля – як ото ся називає: не зробила? А, одсічка! Дала одсічку. А вони ся бояли – ун казав, що будете, хлопці, тікати – я розстріляю. Боялися утечі. Та оті п’ять, коли одсічка була, вони тогди утекли. Не дойшли ще до Хуста п’ять кілометрів, утекли. А ун – в бога мать, сюди-туди розкричався, допоки ту кулю витяг, де одсічка била, а вони втекли. А ун каже – ну так, дєд, каже, ідіт-но собі уже з лошадями дому, а я вже сюди до Хуста пішком через поле пуйду. Що йому? В армії тото чоловік нич не стоїть, Боже упаси. В Афганістані кулько вибили – там нич чоловік не стоїть, тулько як муха, отак… А в Драгові і в мадярській армії наші хлопці служили. Утікали, коли вже фронт ішов, то тоді утікали. А котрих забрали на фронт – нігде ся не вернули. В лагеря йняли… но пущали: знав, що закарпатський – та й пустив. Били в лагерях, робили мости…

А був такий солдат, – мені розказували, – що ун убив п’ятьох чоловік, як у Драгові був. Треба було на штаб іздати в Хуст, то ун їх имів. Ун їх веде-веде, та ноч ‘го вбила, то всіх п’ятьох розстріляє десь на поле, та каже, що ун їх здав. Ун не дивився, що, може, діти у люде є.

Защо война «Отечественна» називалася? Зато то, що син на батька йшов. Наші у «добровольцях» в армії в руських били сини, а їх батьки били в мадярських лагерах. І – видки я знаю – аж я в засаді, а муй батько там? Б’ємеся… Там не било, що видити – там чи батько, чи брат чи хто… Бити, та й баш. Не – то тебе вб’ют.

…А отам монастир є – в Бороняві, де ми перейшли переїзд, то там дорога є. Там греко-католицький манастир був давно, та скасали його, бо він був греко-католицький. Склади там робили, боролися при руських, не давали… Люди йшли бастовати там – розкирювала міліція, щоб не дати. І дото довоювали, що всьо равно, встався там манастир. Ну а Ленін казав так, що не трогать… (Я у школі робив у Драгові, автосправу викладав – десятий клас). То школа була одсоєдинена од релігії. Колядувати не муш учні. Директор дежурив, на Великдень мусів дивитися, би діти не йшли, та учителі, до церкви, а у клуб би йшли. У клубі – музику безплатно, діскотеку дітям… А діти йшли усьо равно до церкви, не йшли в клуб. А Ленін казав: старі вимрут, а молодь не буде ся учити, то так мєдлєнно релігія ся одсоєдинит, – так Ленін казав. Та що батьки, баби, діди дітей учили, то мало ще йшло. А на Росії… Там уже такі хлопці… Вони про Бога кажуть: що, ти його бачив? Вони в Бога вже не вірують, в Росії. Бо там уже йшло найдавно так.

А у нас боялися женщини… Бо один прийшов десь з Росії, каже: в калгоспі одберуть діти, а жони мають іти в поле робити. А діти одна буде женщина няньчити, бавити – а другі мають іти в калгосп. Ун їм не роз’яснив, що ото – садик, а тепер заяву в садик силою пишут. А й казав, що одбирають діти. Так пояснив, та люди ся боялись.

А й бо сперва било мало недобре. Був закон, я тямлю… Ми з батьком у хліві свиня закололи, зарізали – то треба було кожу здавати із свині. Били такі податковці, що слідили за тим. Мусили били кожу з свині здавати. А ми пудпалили свиня, та зарізали в хліві, аби не видно… Сперва били – дуже закони.

Та і тепер, знаєте… Чим би Харьков та Донбас пушли в Росію, та й нашій Україні – хана. Там у Харькові самольоти, танки – усьо ся виробляє. Ну а в Росії – туди вже, де вуйна, де німець не дійшов, за Москвов – такі заводи, всьо… Росія багата, Росії ся треба бояти! Все ж таке там і оружіє, і ракети такі, що мужуть знищити, розумієте? А у нас що било – руські ракети, тото всьо забрали, здали. Ет, може, щось і лишили… Ракетні бази строїли у Мукачеві. Таку станцію строїли, що там би видно всі самольоти – і в Америці, всьо – тото така радіційонна станція. Та запретили, бо офіцери, що строїли там – наших дівок у Мукачеві узяли, та людям направили, що ося станція буде давати радіацію, води не будете мати. Люди забастували і вони лишили тото строїти. То вже з 15 годув тому назад било.

Advertisements

Напиши коментар »

Коментарів ще немає.

RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

Створити безкоштовний сайт або блог на WordPress.com.

%d блогерам подобається це: