Українські архіви – К. Булкін

Грудень 26, 2008

Педагогічна конверґенція / Educational Convergence

Виступ у військовій частині

Про Стуса - майбутнім військовим, між тренуваннями на плацу

My article that was published in the magazine “Ukrainian Language and Literature in Secondary Schools, Gimnasiums, Lycées and Colleges”, N 9, 2008. The full title is: “Educational Convergence” or the Experience Combining Different Genres and Creative Forms in Elucidating the Theme “Life & Works of V. Stus” for Senior Pupils.

More information about my educational programmes see on the separate page of this blog.

Моя стаття, надрукована в журналі “Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях і колегіумах” № 9, 2008. Повна назва:  “Педагогічна конверґенція”, або дещо про досвід поєднання різних жанрів і творчих форм у висвітленні перед старшокласниками теми “Творчість і життя Василя Стуса”.

Більше інформації про мої просвітницькі програми – на окремій сторінці цього блоґу.

Поняття конверґенції в сучасній журналістиці і його проекція на педагогіку

У сучасній журналістиці дедалі актуальнішим стає поняття «конверґенція», тобто злиття різних медійних форм і технологій. Це дозволяє, наприклад, одній і тій самій медіа-корпорації подавати інформацію на різних «платформах» (друковані видання, Інтернет, електронні ЗМІ), надаючи споживачеві вибір, якою з цих «платформ» скористатися.

У певному розумінні це поняття можна спроектувати й на педагогіку. У цій статті я поділюсь досвідом такого «конверґентного» підходу до висвітлення перед старшокласниками складної теми – творчости й біографії Василя Стуса. Наважуюсь зробити це попри те, що не є професійним педагогом, а мій досвід виступів перед шкільною аудиторією – це переважно досвід актора або журналіста, якого запрошують розповісти щось на ту чи иншу важливу для учнів тему.

Але в тому й полягає «конверґенція», якщо застосувати це поняття до навчального процесу, що людина, яка має на меті донести до учнів певну інформацію (і донести так, аби зацікавити їх і заохотити до якнайкращого засвоєння цієї інформації), – діє не в рамках певної вузької спеціалізації, а сполучаючи одночасно декілька. Педагогам це відомо якнайкраще: вони мусять під час уроку бути і лекторами-фахівцями зі свого предмету, і вихователями, і психологами, і, не в останню чергу, акторами.

Ще одним проявом конверґенції в педагогічному процесі стає поширення мультимедійних дисків як навчального засобу. Тут учні отримують змогу засвоїти інформацію одночасно через слухові й зорові канали, не лише читаючи, приміром, твори та біографію письменника, але й розглядаючи художні ілюстрації до його творів, слухаючи ці твори у виконанні самого автора або артистів, а також маючи змогу в інтерактивному режимі перевірити свої знання.

Вихід за рамки моновистави

Виконуючи перед старшокласниками вірші Василя Стуса, читаючи його листи до сина та дружини, розповідаючи про факти його біографії, я, так би мовити, «беру за основу» акторську професію, насамперед той її різновид, який визначається як «артист розмовного жанру». Ситуація, здавалося б, типова й звична: кому з акторів не доводилось грати вистави у школах або виступати перед учнями з літературними композиціями! Але я прагну зробити свої програми дещо відмінними від отих рутинних виступів у шкільній актовій залі артистів філармонії, ТЮГу або лялькового театру. Зауважу, що тут слово «програма» використовую не в педагогічному, а в театральному значенні, замість «моновистава». Називати свої виступи «моновиставами» не хочу саме тому, що вони являють собою синтез різних жанрів та творчих форм, який виходить за рамки звичайної моновистави.

Відмінність від згаданих «рутинних виступів акторів перед школярами» полягає якраз у застосуванні принципу конверґенції, а фахом, який «конверґується» з акторством, стає моя друга професія – журналістика. Так, у програмі звучать свідчення людей, які особисто знали Василя Стуса, його побратимів в ув’язненні, друзів та рідних: Євгена Сверстюка, Василя Овсієнка, дружини та сина поета. Ці свідчення, які мені вдалося свого часу записати під час роботи на радіо та телебаченні, звучать у запису одночасно з демонстрацією фотографій тих, хто говорить, а також самого Василя Стуса в різні періоди його життя, в режимі слайд-шоу. Таким чином, учні стають немов би свідками журналістського процесу, інтерв’ю виявляється органічно вплетеними в літературну програму, з якою виступає актор.

Але цим «журналістський складник» виступу не вичерпується. Для заохочення більшої «включености» старшокласників пропоную їм і самим побути учасниками журналістського процесу. Для цього використовую популярну на телебаченні й радіо форму ток-шоу. «Я буду немов би ведучим цього ток-шоу, а ви – його учасниками», – кажу на початку програми до учнів і підкреслюю: «Я розпитуватиму вас про ваші враження й міркування щодо того, що ви почуєте; але не як учитель, який знає єдину правильну відповідь і, виходячи з цього, оцінює те, що йому кажуть учні, а саме як ведучий, який цікавиться думками співрозмовників, допомагає кристалізувати ці думки, і з цього постає цікавий матеріял».

Ким є Василь Стус для сучасної молоді насамперед – поетом чи борцем? Чи можна його назвати українським пророком? Чи мають рацію ті, хто звинувачує членів Української Гельсінкської групи у тому, що вони залучили до своєї діяльності В. Стуса і тим немов би прирекли поета на друге ув’язнення? Ці та інші питання постають у центрі обговорення, яке я, як актор (тепер уже радше – ведучий: так виникає ще одна грань «педагогічної конверґенції») веду з глядачами. Власне, саме слово «глядачі» в цьому контексті виявляється недоречним – адже аудиторія стає повноправним учасником розмови, не лише об’єктом, а й суб’єктом програми.

На замітку учителеві

Чи може мій досвід як актора/журналіста/ведучого стати в пригоді вчителю у повсякденній роботі – як над темою «Василь Стус», так і над іншими темами? Звісно, журналістські напрацювання, використані в програмі, є ексклюзивними, і витворена за їх допомогою акторсько-журналістсько-педагогічна конверґенція вповні здійснюється лише тоді, коли я сам виступаю перед школярами з програмою за творчістю В. Стуса. Однак принципи, закладені в цю програму, на мою думку, учитель може використати й самотужки у багатьох випадках. Зокрема, це стосується поєднання елементів театру (художнє читання) та журналістики (дослідницька робота щодо вивчення біографії письменника), залучення школярів до обговорення дискусійних питань у форматі ток-шоу, використання сполучення «звук (запис голосу) – зображення (слайд-шоу) – дія (знову ж-таки, театральний елемент)» та багато чого іншого.

Напиши коментар »

Коментарів поки що немає.

RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

Створити безкоштовний сайт або блог на WordPress.com.

%d блогерам подобається це: