Українські архіви – К. Булкін

Січень 6, 2009

До 71-ї річниці з дня народження В. Стуса: Михайлина Коцюбинська про втрачену збірку / To the 71th Aniversary of Vasyl Stus: Mykhaylyna Kotsyubynska About the Lost Book of Poems

Михайлина Коцюбинська

Михайлина Коцюбинська

Василь Стус

Василь Стус

Audio files from this post can be uploaded from the page: Audio Archive mp3.
Аудіофайли з цього поста можна завантажити зі сторінки: Аудіоархів mp3.

Mykhaylyna Kotsyubynska, a literary critic and one of the  well-known figures of the movement of 60-ies, speaks about V. Stus’ book “The Bird of the Soul”, lost in the KGB secret depositories. Exclusive (phone record, some noise signal present).

In addition, I publish here some audio of Stus’ relatives and friends, recorded in different years.

Літературний критик і одна відомих особистостей руху шістдесятників Михайлина Коцюбинська говорить про збірку Василя Стуса “Птах душі”, втрачену в спецсховищах КҐБ. Ексклюзив (запис телефоном, наявні деякі поміхи).

Крім того, додаю до аудіоархіву деякі свідчення рідних та друзів Василя Стуса, записані в різні роки (ці свідчення використані в моїй просвітницькій програмі за творчістю В. Стуса).

6’30” 6 Мб

Михайлина Коцюбинська: Коли я думаю про долю спадщини Стуса, про цілісну характеристику його як поета, мені завжди хочеться повторити свій образ, використаний в одній статті: я говорила, про те, що поезія Стуса – це дерево з обрубаною біля верхівки кроною. Адже останні його вірші, а саме збірка, яку він сам назвав «Птах душі», власне, залишилася за ґратами.

Цю збірку, цей зошит, бачив, тримав у руках і слухав деякі твори з нього Василь Овсієнко. Це єдина людина, яка мала дотичність до цієї збірки, крім автора. Що далі сталося з нею, невідомо. Казали родичам, що все знищено; але люди, які знаються на цій кухні каґебістській, думають, що, можливо, [вона] ще десь лежить у сховищах, в архівах, до сьогоднішнього дня. Але, поки ми не маємо реального текстового матеріялу, говорити абсолютно точно про характер цих творів, про цей завершальний етап творчости Стуса, звичайно, важко – говорити про сучасність його, традиційність, новаторство і так далі.

Але все-таки якусь таку загальну картину ми можемо собі намалювати, можемо уявити. І тут я б хотіла підкреслити таку особливість – іманентну, внутрішню особливість Стуса, як варіятивність, внутрішня повторюваність (до речі, це того ж порядку явище, як і кругообіг образів постійних у Шевченка, і це дуже цікава тема, і про це вже в науці писали). Текст Стуса буквально вібрує варіянтами. Він мовби озирається на себе самого, осмислює по-новому на кожному новому щаблі свої улюблені художні позиції. Це, справді, самоповтор-розвиток домінантних мотивів впродовж усієї творчости – від ранніх спроб до зрілих медитацій. Ну, хоча б я можу назвати такий шедевр Стуса відомий, як «В мені уже народжується Бог»: існують два варіянти – практично, різні твори.

У невільничій поезій варіянти поставали иноді вимушено – через брак текстів, які забирали, над якими нависала загроза винищення. Їх доводилося ховати, втрачати, потім віднаходити (а втрачати, здавалося, назавжди), потім відновлювати. Поет вважав це сізіфовою працею (він так писав), яку він мусить виконувати.

Та ці зовнішні, технічні причини не були, на мій погляд, визначальними. Головне – внутрішній імпульс, той «цвяшок, в серце вбитий», якщо згадати Шевченків образ. В одному з листів, до речі, Стус зізнається, що відчуває вірш, як кольку – тобто, цей «цвяшок, в серце вбитий». Та самособою-наповненість (термін Стуса), що з повною підставою, знову-таки, можна було б застосувати і до Шевченка, готовність безнастанно вслухатися у мушлю спогадів, мучитись мороками спогадів (і тут як не згадати улюбленого Стусового Рільке з його закликом «воскрешати затонулі почування») – він чує «відлуння своїх кроків». Зрештою, принцип палімпсеста – дуже важливий для Стуса, визначальний: коли, здавалося б, стертий часом і обставинами текст прозирає крізь новий, тисячами ниток пов’язаний із «забутим і дочасним» (з його відомого вірша «Гойдається вечора зламана віть»: «Це, Господи, сяєво, це торжество / надій, проминань, і наближень, і на- / вертань у своє, у забуте й дочасне»).

Так що ми можемо собі уявити, що ця збірка «Птах душі» – про це свідчать деякі твори, які збереглися і були потім видані в такій маленькій збірочці «Золотокоса красуня»; останні вірші деякі проглядають в листуванні поета, – мені здається, що це на якомусь новому етапі нове відродження стилістики «Веселого цвинтаря», ранньої збірки його.

І крім того, в листах ми знаходимо характеристики, самохарактеристики цієї творчости. Ну, по-перше, Василь Стус пише, що тут домінує верлібр, що вірші довгі, вірші сюжетні. Ось його слова: «Стихія Уїтмена – вільного прозовірша – тепер моя улюблена стихія. Збірка відчайдушно прозова, майже без пафосу, неримована, сумно-стоїчна, без надриву». Далі він пише, що «вірші вперто бороняться від рим, і взагалі, мабуть, уже трохи соромно в 46 років римувати». Оце самохарактеристики цієї збірки.

Її нема – не знаю, мабуть вона втрачена назавжди. Але я на кінець повторюся, що, справді, оцей заключний акорд творчости Стуса – він розмитий. Але я думаю, що це просто якийсь вищий етап, вищий щабель основних домінант стилістики Стуса. І, звичайно, це свідчить про безнастанний розвиток, про безнастанну еволюцію поета. І знову-таки – ну що ж, – маємо дерево з обтятою кроною. Але це дерево – воно живе нашими очима, перед нашим розумом, ми знаємо і любимо це слово поетичне.

– – –

Свідчення рідних та друзів Василя Стуса, записані в різні роки:

sverstiukЄвген Сверстюк про дві грані Василя Стуса – поета і борця (запис 03.01.2008) 0’52” 0,8 Мб

Євген Сверстюк про добровільну офіру В. Стуса (запис 04.02.2008) 0’20” 0,3 Мб

– – –

popelyukhДружина В. Стуса Валентина Попелюх про вступ Василя Стуса до Української Гельсінкської групи (запис – листопад 1994) 0’48” 0,8 Мб

– – –

ovsijenkoВасиль Овсієнко про вступ Василя Стуса до Української Гельсінкської групи (запис 03.01.2008) 0’48” 0,8 Мб

Василь Овсієнко про обставини смерти Василя Стуса (запис 03.09.2005) – див. також свідчення Михайла Гориня 0’43” 0,7 Мб

– – –

d_stusСин В. Стуса Дмитро Стус про приїзд на батькову могилу після звістки про його смерть (запис 03.09.2005) 0’19” 0,3 Мб

Напиши коментар »

Коментарів поки що немає.

RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

Блог на WordPress.com .

%d блогерам подобається це: