Українські архіви – К. Булкін

Січень 24, 2009

Деякі враження від віча до Дня Соборности (спроба того, хто стояв на сцені, поглянути збоку) / Some Impressions About the Unity Day (An Attempt to Look From Outside While Standing at the Stage)

Учасники віча

Учасники віча

Audio files from this post can be uploaded from the pages: Ukrainian Songs, Music mp3.
Аудіофайли з цього поста можна завантажити зі сторінок: Українські пісні, музика mp3.

The ceremonial meeting devoted to the 90-th anniversary of the Ukrainian Unity declaration was held 22.01.2009 at the Sophyivsky square. More photos, and in larger size, are here.

Урочисте віче на честь 90-річчя проголошення Соборности українських земель відбулося 22 січня на Софійській площі. Я був ведучим, але встиг дещо сфотографувати. Більше фотографій і в більшому розмірі – тут.

Тарас Петриненко, Тетяна Горобець

Тарас Петриненко, Тетяна Горобець

Що стосується аудіо, то прослухав дещо з того, що записав, і вирішив поставити лише пісню у виконанні Тараса Петриненка (він співав перед початком віча). Що ж до решти… Я, звісно, припускаю, що відволікався на неминучі для ведучого організаційні моменти і пропустив щось важливе або бодай неординарне. Та боюся, що ймовірність цього невисока. Ті фрагменти, які я записав (і потім ще прослухав удома, намагаючись щось вибрати) знову нагадали проблему під умовною назвою «думати про важливе», пор яку я писав нещодавно (і взагалі, по суті, пишу в різних варіяціях – постійно саме про неї).

Захід вийшов… ну, надто партійним, сказати б (у широкому сенсі, бо серед організаторів та учасників були не лише партії, але й громадські організації, як-от «Просвіта», козацтво та ин.) І за всієї поваги до тих, хто докладає зусиль для відзначення пам’ятної дати, складається враження, що в процесі підготовки (та й узагалі – в процесі партійної діяльности як такої) відбувається якесь зміщення пріоритетів. Можливо, висхідний намір у цих людей справді був – працювати для України, сприяти збереженню національної пам’яти й таке инше. А засобом для реалізації цього наміру стала партійна чи громадська робота. Та біда в тому, що засіб подекуди починає затуляти собою мету; у такому заході, як учорашнє віче, іде певне змагання за те, щоб у центрі уваги була власна партія, і зусиль на цю конкуренцію (бо ж инші прагнуть того самого, тільки вже для своєї партії) витрачається набагато більше, ніж на стратегічну мету, яка була висхідною точкою тактичних партійних дій, і яка була спільною для всіх. Результат виходить приблизно такий, як у актора, що намагається ефектними прийомами переграти колег по сцені й упускає при тому нитку своєї ролі.

Візьмемо кількістю... як не людей, то квадратних метрів прапора

Найбільший в Україні прапор

А у виступах, звісно, всі промовці згадують про те, як нам потрібна єдність. При цьому, однак, не забувають додати, що саме партія А (Б, В, Г – непотрібне закреслити) демонструє приклад послідовної діяльности задля зміцнення цієї єдности. Але, на жаль, уряд (Секретаріят Президента, партія Г, В, Б, А – знову-таки, непотрібне закреслити)… ну й так далі.

От і вчора, наприклад, партія А, напираючи на свій найбільший внесок у фінансування заходу, добилася включення у список промовців на вічі аж чотирьох своїх лідерів – та чи сказав хтось із них щось принципово нове й важливе? Партія Б, натомість, могла претендувати лише на одного промовця, але здобула невеличку тактичну перемогу, добившись, щоб цей промовець виступав останнім (останнє найкраще запам’ятовується). Знову ж-таки – тактика, тактика… І, мабуть, саме в результаті якихось таких тактичних міркувань (подробиць я не зміг дізнатися) початок віча був призначений на 14-ту годину. І це в робочий день! Тобто, найбільш потенційно активна частина населення – люди, що працюють та вчаться – були апріорі позбавлені можливости взяти участь у заході.

Я веду віче. Ведедться воно сяк-так

Веду віче...

Отож і вийшло… ну як би сказати? – те, що вийшло. І – з тією кількістю учасників, яка більше підважує свято, ніж звеличує його. Не хочу, щоб склалося враження, що в мене самі лише негативні емоції, чи навіть переважно негативні щодо того, що відбулось – все ж-таки, свято, данина даті, і якби не було нічого на Софійській площі, було б іще гірше, та все ж…

А між тим зранку молодь на мосту Патона по-своєму відзначила свято – творчо і нестандартно: дві колони, що рухалися з двох берегів Дніпра, з’єдналися на мосту, символізуючи ЗУНР і УНР. Шкодую, що я там не був. Ну а з акції на Софійській, як я написав на початку, ставлю лише пісню Петриненка – та й то, на жаль, з партійним панегіриком (слухайте в програші перед останнім куплетом).

Тарас Петриненко. “Абориген” 5’56”, 5,3 Мб

Напиши коментар »

Коментарів поки що немає.

RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

Створити безкоштовний сайт або блог на WordPress.com.

%d блогерам подобається це: