Українські архіви – К. Булкін

Вересень 22, 2009

До 80-річчя від дня народження Івана Світличного / To the 80th Anniversary of Ivan Svitlychny’s Birthday

Іван Світличний

Іван Світличний

Моя стаття, написана  для сайту “Український погляд“. Опублікована також на сайті “Майдан“.

My material for “Ukrainian View” site. Published also at “Maidan“.

If one would try to make a list of centers where the movement of 60-ies was forming, one of the first places in such list should surely be granted to the small flat of Ivan Svitlychny and his wife Leonida.

Якби хтось спробував скласти список осередків, навколо яких формувалося, набувало потужности й сили українське шістдесятництво, то на одному з чільних місць у такому списку неодмінно опинилася б скромна київська «хрущовка» по вулиці Уманській, 35. Точніше, невелике помешкання на останньому, п’ятому поверсі цієї «хрущовки» – квартира критика, літературознавця, поета, одного з лідерів шістдесятницького руху Івана Світличного та його дружини Леоніди.

У цьому крихітному помешканні, яке друзі ніжно називали «ластів’ячим гніздом», вирувало бурхливе творче й духове життя. Тут поети читали свої вірші й знаходили зацікавлених слухачів та доброзичливих критиків, митці виношували творчі задуми й черпали натхнення в атмосфері щирости й тепла, сюди вважали за необхідне прийти ті, хто бодай на день приїздив у Київ. Багато хто отримував тут і невибагливу ночівлю – причому самі господарі, запропонувавши гостеві ліжко, влаштовувались на стосах книжок. Книжки – предмет гордості й завзятого колекціонування Івана Світличного – займали ледь не половину помешкання. «Згадую стіни, завантажені книгами і гравюрами, керамікою і книгами – думну сутінь, де добре мислилося і почувалося, – писав з табору Василь Стус. – Їй-богу ж, коли є в Києві найрідніші закамарки, то один з них – там, у ластів’ячому гнізді, під самим дахом».

Іван Світличний належав до тієї категорії людей, які, будучи самі обдарованими високим творчим хистом, цінують талант в инших і допомагають йому розкритися. Саме завдяки цій його рисі для нащадків було збережено голос Василя Симоненка та багатьох инших поетів-шістдесятників: Світличний записав їх на придбаний спеціально для цього маленький магнітофон «Весна».

Зрозуміло, що життя осередку вільної думки, критичного мислення й протистояння казенним ідеологічним догмам не могло не привернути пильної уваги «відповідних органів». За Іваном Світличним, його дружиною Леонідою та сестрою Надією постійно стежили «люди в цивільному». Їхні телефонні розмови прослуховували, їм чинили перешкоди у спробах влаштуватися на роботу. І коли Україною прокотилася перша хвиля арештів у серпні 1965-го, Світличний також потрапив за ґрати.

Перше ув’язнення протривало відновно недовго: через вісім місяців Світличного звільнили як «соціально безпечного». Можливо, КҐБ розраховувало таким маневром посіяти недовіру в лавах шістдесятників: достроково звільненого могли запідозрити в тому, що він пішов на співпрацю з «органами». Але моральний авторитет Світличного був настільки незаперечним, що нікому й на думку не спало бодай на мить засумніватися в його непохитності.

Удруге Івана Світличного, як і багатьох його однодумців, зокрема і його сестру Надію, заарештували у сумнозвісному січні 1972-го. Цього разу присудом було класичне «7+5», тобто 7 років ув’язнення і 5 – заслання. Співв’язні шанували його і називали «табірною совістю»; табірне начальство ж – ненавиділо.

Оця особлива ненависть каґебістського керівництва до Світличного – показова, адже в житті він був надзвичайно лагідною, приязною людиною, навіть із ворогами тримався ввічливо і витримано. Можливо, саме це і дратувало тюремників у формі й у штатському: адже вони воліли бачити в тих, кого переслідували, «звірячий вищир націоналізму», і лютували, стикаючись натомість з інтелігентними, вихованими, відданими демократичним ідеялам людьми – а саме до таких, безперечно, належав Іван Світличний.

Однак уся лагідність «доброокого», як назвав Світличного у своєму вірші Василь Стус, зникала, коли йшлося про принципи творчі й моральні. Уже з його ранніх статей було видно, наскільки цей критик гостро відчував й наскільки дотепно, навіть ядуче, викривав будь-які прояви фальшу, казенности, псевдонауковости й псевдолітературности. Так само гостро, жорстко і безжально звучить і його табірна поезія, розкриваючи перед читачем образ автора, геть несхожий на те «вусате сонечко» (знову ж-таки вислів В. Стуса), яке світило друзям і однодумцям з «ластів’ячого гнізда» в Києві:

Що ми чиним, братове? Невже навіжені ми,
Що в чаду словоблудства і самообмов
Убиваєм в собі ненароджених геніїв,
На Голгофі цинізму ґвалтуєм любов?

Гинуть гиблі серця в летаргії без просипу,
Душить заячі душі розперезаний страх.
Ми ж, убивство вчинивши, затаєно носимо
В саркофагові тіла непохований прах.

Табірні поневіряння, а згодом заслання у місцевість зі вкрай несприятливим для Світличного кліматом, остаточно підірвали його й без того слабке здоров’я. У серпні 1981 року він зазнав важкого інсульту, після якого вже не міг повернутися до повноцінного життя, хоча фізично прожив іще 11 років.

Сьогодні, коли Україна відзначає 80-річчя від дня народження Івана Світличного, його листи та критичні праці вже надруковані в численних виданнях і доступні широкому читачеві. Ще 1998-го року була видана збірка спогадів про нього «Доброокий». Та, мабуть, найкращим пам’ятником цій талановитій, щирій і мужній людині, що гуртувала навколо себе найкращі творчі сили шістдесятництва, буде постання українського суспільства як спільноти свідомих громадян, а відтак – і викорінення з українського життя, політики, інформаційного простору фальшу й олжі, проти яких усе свідоме життя боровся Іван Світличний.

2s коментарів »

  1. Дякуємо за прекрасну статтю, пане Кириле! Розмістили її також на сайті Харківської правозахисної групи (www.khpg.org). Якщо не заперечуватимете, надрукуємо її також у бюлетені «Права людини. Громадянська освіта», який безкоштовно розповсюджується серед зацікавлених вчителів. До речі, збірку «Доброокий» у форматі pdf (3.5 Mb) можна скачати на сайті http://library.khpg.org/ (шукати у розділі «Історія прав людини»)

    Коментар від Володимир — Вересень 23, 2009 @ 12:35 | Відповідь

    • Дякую! Звісно, друкуйте! Днями також поставлю аудіо з вечора, присвяченого Горській і Світличному: виступали Сверстюк, Семикіна, Севрук, цікаві артисти тощо.

      Коментар від Кирило Булкін — Вересень 23, 2009 @ 16:02 | Відповідь


RSS feed for comments on this post.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

Створити безкоштовний сайт або блог на WordPress.com.

%d блогерам подобається це: