Українські архіви – К. Булкін

Вересень 29, 2012

Замість привітального адреса до ювілею Володимира Завальнюка / Instead of the Congratulatory Address for Volodymyr Zavalniuk’s Jubilee

Володимир Завальнюк

Сьогодні відзначає свій 50-й день народження режисер Володимир Завальнюк – мій найближчий друг, колега й побратим у боротьбі за право творити в Україні справжній український (а це значить – живий, сучасний і європейський) театр. Це нагода не лише побажати Володимирові у цій боротьбі козацького здоров’я, наснаги й перемог. Це ще й нагода згадати (і замислитись) про саме явище живого, сучасного і європейського театру в Україні – явище, котре все ж-таки існує і, хоч як важко, пробивається паростком порубаного курбасівського саду крізь асфальт нав’язуваної й насаджуваної десятиліттями й століттями забитости, меншовартости, шароварности. На жаль, насаджування триває й досі… Якби в театрі нашого життя усе не було перевернуто догори дригом, сьогоднішній ювілей мав би стати провідною темою, принаймні, театральних видань, а щоб привітати Володимира, у величезній черзі мали б стояти державні мужі й розчулені спонсори. Але – за нинішніх обставин, може, воно й добре, що є так, як є. Певен, що й сам Володимир не схотів би жодного офіціозу на свою честь, тим більше від тих, хто сьогодні очолює рух України й української культури в зворотному напрямку від самої себе.

Проблема в іншому. У тому, які армії асфальтоукладачів припадають на кожного садівника, і як мало уваги й підтримки цим садівникам приділяє суспільство, рухаючись звичними асфальтовими маршрутами.

У зв’язку з цим – невеличке міркування з претензією на «театрознавство зсередини». Гадаю, що цьогорічна прем’єра театру-студії Володимира Завальнюка «Жанна д‘Арк. Дисконт?..» за «Жайворонком» Ж. Ануя є визначним мистецьким явищем не тільки тому, що влучає в унісон (та що там унісон – у вибуховий резонанс!) зі станом сьогоднішнього українського суспільства, таким критичним для вільної думки, душі, духу. Потужности (й водночас пронизливости) виставі додає те, що в Жанні, якою її грає Ганна Яремчук, дуже багато від самого Володимира. Його безкінечної далекости від будь-якої пози, зображувальности, забронзовілости; його справжности, яка тим справжніша, що містить і помилки, і, можливо, відступи й падіння. І – повернення на шлях, до якого покликали Небесні Голоси. А коли здається, що небо геть укрилося хмарами й голосів стає не чути, Покликаний каже: «Коли Ти мовчиш, Господи, Ти довіряєш нам найбільше. І чекаєш, щоб ми взяли все на себе. Отже, беру все на себе, Господи! Все беру!»

Коли йдеться про людину, яка так каже, так діє, так живе, будь-які побажання, навіть ювілейні, видаються не дуже доречними. Замість цього побажаємо Матері-Україні звільнитися нарешті від усього нав’язуваного й насаджуваного й стати самою собою. Такою, що здатна подарувати своїм синам шану й визнання, якого вони гідні, ще за життя.

P.S. Найближча вистава театру-студії В. Завальнюка «Жанна д’Арк. Дисконт?..» відбудеться 7 жовтня о 19-00 на малій сцені Палацу «Україна». Квитки продаються у касах Палацу та театральних касах міста. Замовлення квитків за тел. (097) 278-22-81, (096)401-43-15, (050)692-64-60.

P.P.S. Див. також статтю Андрія Сивого «Жанна д’Арк. Дисконт?..» Роздуми упередженого глядача».

Напиши коментар »

Коментарів поки що немає.

RSS feed for comments on this post.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

Блог на WordPress.com .

%d блогерам подобається це: